Коли Ужгород запалює вогні: романтика міських ліхтарів

Є така мить в Ужгороді - коли день поступається ночі, коли сонце вже сховалося за дахами, але небо ще світле. Саме тоді, один за одним, починають запалюватися вуличні ліхтарі. Перші вогники з'являються на набережній, потім на Корзо, біля ратуші, на мосту через Уж.

Денний Ужгород - це сонячна набережна, привітні кав'ярні, групки туристів. Вечірній Ужгород зовсім інший, він стає м'якшим, інтимнішим, більш таємничим з відлунням століть, спогадами про тисячі вечорів, що минули під ліхтарями.

Вуличні ліхтарі Ужгорода - це не просто освітлення, це частина душі міста, його характер його історія між світлом і тінню.

Місто, що світиться спогадами

Перші вуличні ліхтарі з’явилися в Ужгороді ще в середині XIX століття. Тоді це були газові світильники - невеликі вогники, які змінювали життя міста. Вони дозволяли гуляти довше, зустрічатися ввечері, повертатися додому без страху темряви. А світло стало символом безпеки й затишку.

З роками газове освітлення змінилося електричним, ліхтарі стали сучаснішими, але їхня роль залишалася незмінною - вони створювали атмосферу. І сьогодні, прогулюючись Корзо, набережною Незалежності чи старими вуличками біля замку, можна відчути цю особливу ужгородську магію - тепле жовте світло, що м’яко огортає фасади, бруківку, дерева.

Ліхтар як символ

Ужгород навіть має свій символ - пам’ятник Ліхтарнику. Це той, хто щовечора "запалював місто", а вранці його гасив.

Вулицями Ужгорода ходив чоловік з довгою палицею. Він зупинявся біля кожного ліхтарного стовпа, відчиняв скляні дверцята, запалював гас або газ.

Це був неквапливий ритуал. Ліхтарник знав кожен ліхтар, кожну вулицю. Він був свідком вечірніх прогулянок закоханих пар, повернень додому після довгого дня, таємних зустрічей, був хранителем вечірнього міста.

Професія зникла з приходом електрики. Але пам'ять про неї живе в дизайні ліхтарів - багато з них досі мають ті самі скляні дверцята, що відчинялися щовечора понад сто років тому.

На перетині вулиць Корзо та Волошина, на стіні будинку, встановлена бронзова міні-скульптура, що зображує ужгородського ліхтарника на драбині, який запалює світло. Це своєрідна вдячність міста тим, хто щовечора приносив світло на його вулиці й спокій у життя містян.

Де найкрасивіші ліхтарі Ужгорода

Липова алея, що тягнеться вздовж річки Уж, вночі перетворюється на декорацію до найромантичнішого фільму. Ліхтарі тут особливі:

• високі, вигнуті, із зеленуватим відливом чавуну;
• стилізовані під старовинні газові;
• м'яке жовтувате світло, яке не б'є в очі;
• розташовані так, щоб освітлювати і алею, і воду.

Коли ліхтарі запалюються, одночасно створюється ланцюжок вогників, що відбивається у воді Ужа. Старі липи кидають химерні тіні на бруківку. Якщо є чарівне місце в Ужгороді, то це саме тут.

Ратушна площа - найстаріша частина Ужгорода. І ліхтарі тут відповідні - чавунні, масивні, з елементами австро-угорського дизайну. Кожен ліхтар як маленький витвір мистецтва. Кування, орнаменти, герби міста. Вони не просто світять - вони розповідають історію.

Пішохідна вулиця Корзо - найулюбленіша вулиця містян. Ліхтарі тут невисокі, з теплим світлом, створені для неквапливих прогулянок. Ввечері світло від ліхтарів змішується зі світлом вітрин та кав'ярень, що створює особливо затишну атмосферу маленького європейського містечка.

Міст через Уж, що веде до замку, має свої ліхтарі старовинного дизайну з кованими елементами. Вночі тут особлива магія, яку створюють темний силует замку на тлі неба та світло ліхтарів, що відбиваються у темній воді ріки.

Ужгородські ліхтарі - це світло, що кличе на вечірню прогулянку, запрошує зупинитися біля кав’ярні чи галереї, сісти на лавицю в сквері і просто спостерігати, як місто оживає серед бруківки, старих каменів, мурів, в тіні лип та каштанів. Саме це світло створює ту теплу, затишну атмосферу, за якою сюди так люблять повертатися туристи й містяни.